Якщо ваші уявлення про деякі факти античної історії сформувалися під впливом напівзабутих уроків стародавньої історії та шедеврів світового кінематографа, а ще декількох історичних романів, вірогідно, вони суттєво відрізняються від суворої та шокуючої реальності. Пропонуємо вашій увазі декілька цікавих фактів про гладіаторів, про які раніше ви навіть не здогадувались.
Бої гладіаторів були похоронним обрядом
Гладіаторські бої ми звикли вважати типовою римською розвагою. Проте, мешканці Древнього Риму придумали їх не самі. Вони запозичили традицію у етрусків – прадавньої цивілізації, що панувала на Апеннінському півострові ще до Риму.
Етруски вірили, що урочистий перехід до загробного світу будь-якого вождя або воєначальника має супроводжуватись битвою – інакше небіжчику нудно буде. Ідею римляни не лише оцінили, але й перейняли. Отже, на похоронах аристократів заставляли битися їхніх рабів, а іноді – і вільних добровольців, яким не вистачало адреналіну.
Після перетворення Римської держави на світового гегемона, бої гладіаторів трансформувались на розвагу, якою патриції схиляли на свою сторону плебеїв, аби отримати їх голоси на виборах до сенату.
Імператори теж бились на арені
У боях брали участь не тільки раби. Навіть імператори, втомившись від державних справ, інколи теж виходили на арену. Як свідчать історики того часу, у гладіаторських поєдинках приймали участь Тит, Калігула, Каракала, Публій Гета та декілька інших монарших осіб. Потрібно відзначити, що така ідея не знайшла широкої народної підтримки.
І справді: куди це годиться, коли перша особа держави і живе втілення бога на землі виходить на арену та розмахує мечем, ніби якийсь раб? Сором та й годі! Окрім цього, публіка не надто любила, коли правителі розігрували комедію, виходячи зі справжньою зброєю проти рабів з дерев’яними мечами.
Піт і кров – на продаж!
Охочі до видовищ, мешканці Древнього Риму вірили, що піт та кров гладіаторів мають корисні властивості. Але перш за все варто пояснити, що гігієнічні процедури римлян в античні часи суттєво відрізнялась від сучасних способів очищення шкіри. Перш, ніж мити тіло водою, його рясно змащували його оливковою олією. Потім видаляли бруд, змішаний з олією, за допомогою спеціального бронзового шкребка. І, лише потім омивали себе водою.
Гладіатори, після бою або тренування, під час гігієнічних процедур, збирали у флакони олію, змішану з брудом та потом і продавали заможним римлянкам. Жінки додавали цю субстанцію до улюблених косметичних засобів – для краси, та навіть чоловікам у страви – як афродизіак.
Кров з ран гладіаторів також вважали цілющою – жінки змащували нею зубці гребінців, аби волосся стало густим та розкішним. А кров, взяту з печінки помираючого гладіатора, використовували для лікування мігрені та навіть епілепсії.
Жінки гладіатори
Вважаєте, стати гладіаторами могли виключно кремезні, фізично розвинені чоловіки? А ось і ні! Інколи до лав гладіаторів потрапляли і жінки. Цих рабинь-войовниць називали «гладіатрікс». Присутність жінок на аренах римлянами сприймалось, як дещо помпезно-розкішне, та, водночас – непристойне.
Наприклад, римський поет Ювенал писав про гладіатрікс на ім’я Мевія, що вправно долала на арені велетенських кабанів. А письменник і сенатор Петроній в своїх нотатках згадував про відчайдушну войовницю, що виїздила на арену в колізеї на бойовій колісниці. Проте, в цілому, як участь жінок у таких ігрищах, так і спостереження за екзотичним видовищем, засуджувалось. Лише у 200 р н.е. імператор Септимій Север наклав заборону на участь жінок у гладіаторських боях.
Рекомендуємо вам відвідати захопливу екскурсію по Колізею з екскурсоводом Василем Жуком. Вас чекає захоплююча подорож в часі, під час якої ви зможете поглибитися в атмосферу античного Риму та дізнатися цікаві факти про гладіаторів. Ваші уявлення про їхні походження та роль у римському суспільстві отримають нові відтінки, адже гладіаторські бої, замість розваги, мали свої коріння в етруській традиції та використовувались ними як частина похоронного обряду.
На екскурсії ви також дізнаєтеся, що гладіаторами не були лише раби, але й навіть імператори, які інколи виходили на арену, ставши частиною цього захоплюючого видовища. Деталі їхнього участі та реакція публіки на подібні виступи також розкриються під час екскурсії.
Завдяки цій подорожі ви також дізнаєтеся про особливості гігієнічних процедур римлян та цікаві властивості, які призводили до того, що піт та кров гладіаторів вважалися корисними. Ви розкриєте таємниці використання цих речовин у красі та лікуванні в той час.
Не менш захоплюючою буде інформація про гладіатрикс – жінок, які інколи теж ставали часткою цього видовища. Екскурсія розповість про їхню роль та реакцію глядачів на їхню участь. Заплануйте свій візит та насолоджуйтеся цікавими відкриттями разом із Василем Жуком.
