Римські Катакомби – це мереживо підземних ходів часів античності, що простягаються під містом на 150-170 кілометрів та містять сотні тисяч (якщо точніше, то близько семисот п’ятдесяти тисяч) поховань, що датуються ранньохристиянською епохою. Вони являють собою створені у камені тунелі зі спеціальними нішами, де розміщувались тіла. Такі ніші могли вміщувати одне тіло чи декілька. І незважаючи на те, що станом на сьогодні кожен закуток тунелів вивчений, а ніші порожні, Катакомби й досі збурюють уяву безлічі туристів, науковців, дослідників і просто романтиків, що перебувають в пошуках чогось незвіданого. Багато з римських катакомб відкриті для туристів, і вони є популярними місцями відвідування в Римі. Туристи можуть оглянути підземні галереї, де можна побачити давні фрески та інші християнські артефакти.
Історія Римських Катакомб і досі до кінця не розкрита й має багато питань без відповіді, тож давайте заглибимось в неї та спробуємо дізнатися більше. Або, як мінімум, структурувати наявні знання.
Насамперед слід відзначити, що назва “Катакомби” є вже сучасною і походить з часів Середньовіччя, коли відомо було лише про поховання Святого Себастьяна, що було доступним для паломників і мало назву “ad catacumbas” (поглиблення грецькою). Давні ж римляни надавали перевагу назві “Цеметрій” (покої). Однак, історична назва не прижилась. Більшість римських катакомб розташовані під містом Рим, але є схожі місця по всій Італії. Найвідоміші з них – катакомби Санта-Калліксто, Санта-Пріскілла і Санта-Доміціла.
Щодо самих підземель і досі точаться суперечки в колах науковців, адже спершу їх вважали залишками древніх каменоломень. Та ця теорія знайшла прості й переконливі спростування на користь виключно релігійного призначення катакомб. Справа в тому, що ходи занадто вузькі, як на каменоломню, через такі тунелі було би надзвичайно важко транспортувати каміння. Та до того ж матеріал, що знаходиться у цих тунелях зовсім не призначений для будівництва. З чого й робимо висновок, що Римські Катакомби – це культово-релігійні споруди ранньохристиянського періоду.
Адже нам відомо, що перші християни зазнавали переслідувань від владної верхівки імперії, тож не могли відкрито сповідувати свою релігію та відкрито влаштовувати свої зібрання, не ризикуючи життями при цьому. Цим також можна пояснити вузькі ходи та приховані входи і, відповідно, те, наскільки пізно були віднайдені ці давні сховки. В той період християнські катакомби перебували в цілковитій таємниці і доступ до них мали лише християни.
Важливо також відзначити той факт, що давні заможні римляни мали звичай створювати поховальні катакомби для своєї родини, про що свідчать специфічні розташування цих своєрідних склепів та написи, що збереглися в них. Саме цю традицію поховань перейняли ранні християни, але останні вже не обмежувались у своєму будівництві кордонами чиїхось володінь (як то було з приватними похованнями).
Але, наскільки відомо на сьогодні, в катакомбах удостоїлись поховання далеко не всі християни того періоду, а тільки ті, що мали велике значення для християнства: мученики, жертви імперських переслідувань тощо.
Катакомби служили не лише як місце поховання, але і як приховані місця для зберігання святих решток та релігійних реліквій. Вони також були використані для зібрання християнських спільнот для обрядів і молитов. Про це свідчать релігійні малюнки, фрески та написи, що збереглися в деяких місцях Катакомб, а також архітектурні відмінності деяких тунелів
