Побутує думка, що римляни були ще тими гурманами і навіть, якщо ви нічогісінько не знаєте про їх гастрономічні вподобання, то зважаючи на стиль життя, можна зробити висновки, що римляни вміли отримувати насолоду від життя і їжа не була виключенням. Та про все по черзі.
Важливо відмітити, що кліматичні та природні особливості визначили основу римського раціону. Можна сказати, що стояв він на трьох китах: зернові культури, оливки та виноград (цей перелік отримав назву “середземноморської тріади”). Виноград вживали в сирому вигляді, робили з нього соуси та вина (від дешевих до витончених імперських) та оцет, який використовували не тільки в кулінарії, а й для гасіння пожеж. Культура споживання вина в Римській імперії мала окреме місце, тож, цілком імовірно, що ви вже знаєте про його широке поширення та частоту споживання – вино пили замість води, під час прийомів їжі та в спеку (просто менш заможні римляни використовували дешеві вина та розбавляли їх з водою). Оливки також мали широке застосування, як у харчуванні, так і в багатьох життєвих сферах: оливкову олію використовували для освітлення, змащення тіла після лазні, догляді за волоссям тощо.
Що ж стосується зернових, то римляни варили різноманітні каші або ж перемелювали зерно, а з борошна пекли хліб. Оскільки сіль не була надто доступною, то каші частіше були пряними або солодкими (з додаванням сира, меду). Важливо буде відзначити, що хоча випікання хліба й було поширеним, але ця послуга була платною, тож бідняки не могли собі дозволити цю розкіш і вживали тільки каші. Що ж стосується військових, то вони банально не мали достатньо часу для проведення необхідних маніпуляцій з зерном, щоб отримати хліб.
Та все ж, заможних римлян було більше і вже у 168 році до н.е. була створена перша пекарська гільдія в Римі. Адже народ потребував “хліба та видовищ”. Однак, не хлібом єдиним, адже римляни мали свої унікальні страви, як, наприклад, гарум – рибний соус, що був неймовірно популярним. Його виготовляли за спеціальною технологією з риб’ячих тельбухів, додаючи певну кількість солі та спецій, що мали відповідний час бродіння. Взагалі варто відзначити, що римляни обожнювали різноманітні соуси та мали широкий вибір спецій у своїй кухні, що робило її такою оригінальною та різноманітною навіть у малозабезпечених прошарків населення.
М’ясо було прерогативою багатих, тож далеко не на кожному столі були м’ясні страви. Але ті, хто міг собі дозволити таку розкіш, на свята споживали птицю, дичину (кролики, дикі кабани) та найрізноманітніші страви з них. Риба також була популярною стравою, особливо така, що зустрічається в Середземноморському басейні. Споживали її у різному вигляді: запікали з приправами, сушили, в’ялили, коптили, маринували.
Фрукти та овочі були однаково доступними, як заможним, так і менш забезпеченим мешканцям імперії, з тією лише відмінністю, що в бідняків вони складали основу раціону. Багато фруктів та овочів зазнавали різноманітної обробки перед вживанням, а окремі фрукти навчились засушувати, щоб продовжити їх термін споживання та зберегти для вживання у не сезон.
З розквітом імперії культура споживання та кулінарія вийшли на новий рівень, адже розширення меж імперії дозволило запозичити нові продукти та рецепти, а пересічні менш заможні мешканці отримали доступ до більшого різноманіття продуктів.
Отож, твердження, що римляни були справжніми гурманами цілком вірне і має безліч доказів, що збереглися до наших часів. А ми ж знаємо, що неважливих речей так ревно давні римляни б не оберігали.
