Всепереможна римська армія відома своєю неймовірною ефективністю та залізною дисципліною. Невеличка за розміром країна на Апеннінському півострові правила на більшій частині території західного світу: від Британських островів до Близького Сходу, від Рейну до Північної Африки. В нашому огляді – декілька цікавих фактів про майже непереможних римських воїнів.
Хто такі центуріони?
На думку деяких істориків, професійна римська армія була створена, завдяки Гаю Марію, давньоримському полководцю та видатному політичному діячу. Саме він близько 100 р. до н. е. реорганізував легіони, перетворивши їх на надійну військову машину. На цьому етапі розвитку все більшу роль починають відігравати центуріони, яких призначав полководець. Зазичай це були особисто знайомі йому, досвідчені воїни, віком не молодше 30 років. Кожен центуріон командував центурією, що складалась із сотні солдат.
Символіка
Після реформи Марія легіони отримали власні знаки. Загальним для всіх був орел. Але, окрім цього, кожному легіону надавали ще й власний, додатковий символ. Наприклад, Перший Італійський Легіон, створений Нероном в 67 р. н. е., що мав місце постійної дислокації в Галії, мав у якості такого символу дикого вепра. А вовчиця з близнятами Ромулом та Ремом була символом Другого Італійського Легіону, заснованого Марком Аврелієм.
Скільки платили легіонерам?
Зарплатня (Lo stipendium) простих легіонерів була не надто високою. Проте, в кінці кар’єри, якщо пощастило повернутися живим з поля бою, легіонерам виділяли безкоштовні земельні ділянки і вони перетворювались на поміщиків, хоча і не дуже заможних.
Марафонці
Простий римський легіонер міг пройти до 20 миль (30 км) за п’ять годин, рухаючись воєнним маршем, у повному спорядженні, до якого входили сумки з провізією, зброя, шолом, щит, меч і пілум (метальний спис). В сумі вага такого багажу складала не менше 35 кг.
За необхідності, легіонерів могли змусити рухатись, так званим, швидким маршем, щоб за той же час пройти 24 милі (35,5 км). П’ять годин щоденної ходьби складали середній час для римського легіонера, що перебував на військовій місії, що було необхідно для здійснення так званого «iustum iter» – переміщення армії у спокійному стані, без тиску противника.
Військовий табір
Формуванням табору займались самі легіонери при повному спорядженні. Їм не дозволялось знімати з себе обладунки або зброю, оскільки кожен воїн мав знаходитись у повній бойовій готовності.
Входи до табору робились з особливою ретельністю, адже були розроблені з урахуванням швидких та масових набігів ворога. Насправді стратегія і тактика атаки римської армії полягала у стрімких атаках, навіть, якщо противник був численним, а його армія – значно сильнішою.
Майстри військової справи
Легіонери були відмінно підготовлені до бою, сформовані у постійних виснажливих тренуваннях та залізній дисципліні. Це були справжні майстри військового мистецтва! З часом, вони стали на справді нездоланні – коли досягали вершин у мистецтві облоги. Деякі облогові машини були просто вражаючі. Достатньо сказати, що для управління однією такою машиною було потрібно до 100 легіонерів!
День легіонера
Зазвичай, день легіонера, навіть якщо він не знаходився на місії, був дуже тяжким та підкорявся суворому розпорядку. Прокинувшись досвіту, легіонер снідав рідкою кашею зі злаків з хлібом, яку запивав вином або пивом, після чого отримував завдання від центуріона на день. Задання були різноманітні: від охорони вищих осіб до супроводу відвідувачів до префекта, від призначення в лікарню для допомоги пораненим до прибирання території. Легіонери, що не отримали особистих завдань, займались тренуваннями або маршували.
